Доброго ранку, розповім сумну історію. Дзвоню дитині, а вона ридає "белугою" питаю що сталося, все норм "забей", ходжу нервую. Ніби все було супер і тут на тобі, дзвоню ще раз, каже все добре , але дуже сумує. Ну думаю нарешті, скучала за матусею(бо за 2 тижні, подзвонила 3 рази, і то один з них, щоб сказати що треба грошей докинути), а вона каже за табором скучає (при тому що вона виїхала годину як з нього). Каже там так було добре, приїду все розповім.
Тож велике дякую, Вашій злагодженій команді, яка весь цей час опікувалася нашими дітьми, яка дозволила хоча б на два тижні забути дітям в яких складних умовах ми живемо, забути про тривоги, блекаути та інше, і просто насолодитися дитинством, безтурботністтю і радістю саме тут і зараз. Шкодую лише про те, що Одеса виїхала до вечірнього вогнища.
Р.S. Ми вже збираємо речі на різдвяну зміну, тож прощаємося , але не на довго. Ще раз Всім дякую, Ви просто нереальні!!!!