Як впоратися з неслухняною дитиною?

Батьки часто скаржаться на те, що їхня дитина неслухняна, некерована і має норовливий характер. У дітей з таким набором якостей виникають проблеми не тільки в сім’ї, але і в колективі: в дитячому садку, а потім – і в школі. Мало хто може погодитися з наступним твердженням, але це факт: якщо не піддаватися на істерики дитини і продемонструвати їй, що її маніпуляції не мають ефекту, то впоратися з цим усім цілком реально. Якщо додати до цього умови для самостійного розвитку і самопізнання, то результат перевищить всі очікування!

Що значить «неслухняна дитина»? Чи завжди неслухняність – це погано?

Характерна поведінка

Неслухняність дитини – поширена проблема, але кожні батьки мають свою думку про те, що ж це означає. Для когось це впертість і небажання слідувати вказівкам старших, хтось вважає непослухом істерики, роздратування і нескінченні сперечання.

Психологи виділяють такі риси, характерні для неслухняної дитини:

виражена потреба в увазі, якої вона добивається усіма способами;
відсутність реакції на зауваження батьків, педагогів, оточуючих;
ігнорування прохань, заборон і навіть покарань;
погана поведінка в громадських місцях;
часті істерики;
відстоювання своєї думки і самостійності будь-якими способами, аж до прояву агресії.

Переваги норовливості

Якщо заглибитися в термінологію, то неслухняність – це небажання підкорятися, слідувати чиїмось вказівкам, коритися. Чи завжди це погано? Ні, якщо діти не слухаються, це не завжди означає, що вони погані. Найчастіше це свідчить про задатки твердого характеру і сили волі. Якщо дитина з дитинства вміє відстоювати свою позицію і домагатися того, чого вона хоче, – це дуже непогано.

Неслухняні діти часто мають свою тверду думку і не надають особливого значення тому, що про них подумають оточуючі. Набагато гірше, якщо з дитинства вони підлаштовуються, «прогинаються» під інших людей, намагаючись їм сподобатися. Упертість і незалежність допоможуть надалі досягти успіхів у навчанні, професійній діяльності, громадському житті.

Ще одна перевага неслухняності та пов’язаної з цим незалежності полягає в тому, що дитина не буде йти на поводі і переймати шкідливі звички у дітей, які користуються авторитетом в оточенні. Такі діти не будуть боятися виглядати безглуздо в очах «друзів», які вживають спиртне або наркотичні речовини і хочуть схилити їх до цієї згубної звички.

Вікові кризи: суть та прояви. Як відрізнити їх від впертості

Вікові кризи – це періоди в розвитку людини, протягом яких відбуваються різкі зміни в психіці. Виділяють 5 основних кризових періодів, які виникають в різному віці:

Перші 6-8 тижнів життя (криза новонародженості).
1-1,5 роки (криза раннього дитинства).
2-4 роки (так звана «криза трьох років»).
6-8 років.
12-15 років (підліткова криза).

Криза новонародженості пов’язана з тим, що дитина потрапляє в абсолютно нові умови існування. У цей період, за умови створення комфортних умов, вона відчуває себе добре і захищено: вона захищена, сита, їй тепло.

Криза раннього дитинства пов’язана з усвідомленням дитини того, що її мама має власні інтереси, тобто не належить їй цілком і повністю. Цим пояснюється її постійна потреба в материнській увазі, бажання контролювати її присутність.

Криза трьох років – досить «гострий» період. Дитиною практично неможливо керувати, вона відмовляється від усього, що йому пропонують. Вона активно протестує на відмову у виконанні бажаного. У цьому віці для батьків питання про те, що робити, якщо дитина неслухняна, стоїть особливо гостро. Зміни в поведінці пов’язані з тим, що маленька людина починає відчувати себе особистістю. Відповідно, вона стає більш активною, наполегливою та самостійною.

Криза 6-8 років відбувається паралельно активному фізичному розвитку і вдосконаленню великої кількості нервово-психічних функцій. У цьому віці дитина йде в школу, тобто змінює оточення та отримує свою першу соціальну роль. У неї можуть виникнути складнощі з адаптацією. Щоб дізнатися, що робити, якщо неслухняні діти знаходяться на стадії кризи, варто проконсультуватися з психологом.

Підліткова криза супроводжується вираженими фізіологічними та психологічними змінами. Для дітей у віці 12-15 років характерні підвищена збудливість, нестриманість, нестійкість настрою і навіть агресія. Вони прагнуть не стільки до самостійності, скільки до незалежності від дорослих.

Зазвичай кризи тривають протягом декількох місяців, але при несприятливих обставинах можуть затягуватись. Від звичайного непослуху їх відрізняє те, що в розвитку дитини відбувається значний зсув, змінюється модель її поведінки. Діти стають ще більш дратівливими і можуть реагувати неординарно на ситуації, які раніше не викликали у них настільки бурхливої реакції.

Правила виховання неслухняних дітей

Батьки часто не розуміють, як поводитися, якщо дитина не слухається. Зазвичай вони карають дітей, але це не дає результату, а, навпаки, робить їх ще більш впертими. Психологи дають кілька порад, які підкажуть, як впоратися з неслухняною дитиною і при цьому не зіпсувати відносини з нею, а також виростити її самостійною та впевненою у собі людиною.

Дайте право вибору

Не перешкоджайте дитині при прийнятті рішень. Визначте, наскільки ваша дитина зріло та відповідально підходить до різних питань. Якщо вона дійсно усвідомлено підходить до вирішення багатьох ситуацій, то не заважайте їй встановлювати власні пріоритети.

Дозвольте їй отримати власний досвід

Прийдіть до усвідомлення того, що втручання в життя дитини може завдати їй шкоди та погіршити відносини між вами. Показуйте синові або дочці, що ви їм довіряєте. Діти можуть робити помилки, і ви хочете максимально захистити їх від цього, але такий досвід важливий для становлення особистості, і він є просто незамінним.

Дайте свободу

Не намагайтеся проводити весь вільний час з дитиною, тому що їй теж потрібно бувати на самоті, як би дивно це не звучало. Намагаючись постійно перебувати поруч з нею, ви підсвідомо встановлюєте опіку і контроль над її діями. Спілкуйтеся з дитиною, але не відбирайте у неї весь вільний час.

Направляйте, але не контролюйте

Продумайте грамотний план з розвитку самостійності вашої дитини. Уникайте крайнощів: не можна як пускати ситуацію на самоплив, так і постійно контролювати дитину. Надавайте підтримку, направляйте сина або дочку, але не контролюйте кожен їх крок і не намагайтеся нав’язати свої погляди, думки, цінності. Готуйте дитину до самостійного життя поступово.

Дозвольте дітям вирішувати свої проблеми самостійно

Створіть для дочки або сина умови, в яких вони могли б самостійно приймати рішення і вирішувати свої проблеми, навіть якщо для цього потрібно буде йти на ризик. Ці навички можна назвати ключовими в житті людини, від них залежить багато чого, включаючи процес становлення як особистості. Не варто захищати дитину від можливості робити помилки і вчитися на них же.

Навчіть дитину відповідати за наслідки її дій та зробленого вибору

Вона повинна розуміти, що кожен її крок стає причиною певного результату, і тільки від людини залежить, хорошою вона буде чи поганою.

Не порівнюйте її з іншими

Не перетворюйте дитину на об’єкт для змагання з іншими батьками. У різних людей свої уявлення про успіхи і досягнення в житті, тому не потрібно нав’язувати дітям свої інтереси та ідеали. Створіть умови, в яких вони самі зможуть визначити, що для них важливо і пріоритетно, а що – другорядне або взагалі не потрібно.

Контролюйте свої емоції

Коли ви відчуєте непереборне бажання втрутитися в дії дитини, зупиніться не декілька секунд. Якщо син не слухається і вас що-небудь турбує, серйозно поговоріть з ним і обговоріть існуючі проблеми, але не нав’язуйте свою особисту думку.

Намагайтесь подавати гарний приклад

У спробах зрозуміти, чому діти не слухаються, не варто впадати в депресію. Не показуйте їм негатив: станьте для них джерелом позитивної енергії.

Намагайтесь бути об’єктивним

Станьте на її місце, щоб зрозуміти, як би ви вчинили у конкретній ситуації та який урок із неї отримали б.

Приймайте своїх дітей такими, якими вони є

Насолоджуйтесь часом, який ви проводите разом. Навчіть дитину визнавати свої помилки та рухатись далі, не дивлячись ні на що.

Гіперопіка

Коли батьки не знають, що робити, якщо у них дуже неслухняна дитина, вони починають надмірно її опікати, буквально контролюючи кожен крок. Безумовно, необхідність контролю ніхто не заперечує, але все повинно бути в розумних межах, навіть якщо питання в тому, як виховувати дитину, якщо вона не слухається, стоїть дуже гостро. Важливо дотримуватися балансу контролю і обмежень з рівнем відповідальності і зрілості.

Якщо батьки проявляють надмірну опіку, то в майбутньому дитина буде відчувати надмірне і безпідставне занепокоєння, почуття тривоги та небезпеки. Вона не зможе самостійно приймати рішення і самостійно вирішувати свої проблеми.

Краще рішення – компроміси

Виховання неслухняної дитини обов’язково включає компроміси. Їй потрібно давати свободу дій. Наприклад, дитина, і тільки вона, цілком може відповідати за виконання будь-якої домашньої роботи.

Якщо впертий хлопчик чи дівчинка відрізняється допитливістю і дуже хоче пізнавати нове, дозвольте їм самостійно відпочити в таборі, в оточенні однолітків і мудрих наставників. По суті дитячий табір – це спрощена модель нашого суспільства, де є свої авторитети, свої правила поведінки. Потрапляючи в такі умови, ваша дитина починає вчитися жити за встановленими законами, проявляти себе, вчиться доносити інструкторам і одноліткам свою точку зору, тобто – контактувати і взаємодіяти.

Особливості дитячого табору Едельвейс

Активно-творчий табір «Едельвейс» було створено в 2009 році. Його основна функція – дати дітям можливість не просто якісно відпочити, а й отримати потужний стимул для особистісного розвитку. Наш табір відрізняється від інших: у нас немає стандартної програми «пробудження –сніданок – купання в морі – тиха година» і так далі. Ми пропонуємо більше 30 видів активностей, в яких дитина може проявити себе і стати сильнішою та самостійнішою. Серед них:

походи в гори;
стрільба з луку;
скелелазіння;
катання на сноуборді, лижах, санях;
орієнтування на місцевості;
медицина та надання першої допомоги;
квести та змагання;
сплави на плотах;
акторська майстерність;
кулінарія.

Програми відпочинку в таборі «Едельвейс» побудовані на таких принципах:

Насиченість.
Можливість самовираження.
Розвиток фізичних здібностей, духу та творчості.

Всі перераховані принципи важливі для дитини, яка вступає в доросле, самостійне життя, а особливо – для тої, яку вважають неслухняною та впертою. Діти, які побували на зміні в Едельвейсі, набувають нових навичок, отримують досвід комунікації, стають більш самостійними і відповідальними. Що робити, коли дитина не слухається? Відправляйте її до нас, і ви побачите різницю!