Історія 😃 «Діти вміють дивувати»
Коротко про сьогоднішню погоду: 2 °С, снігопад та шквальний вітер. Пішли з дітьми прогулятися на Тисовець. По дорозі багато хто зрозумів, що це нелегке заняття: табір у Карпатах – це вам не аби-який відпочинок! Тяжко йти в гору - то спекотно, то холодно. І, авжеж, помалу всі почали хникати і жалітися на долю.
Пройшли повз біатлонний тир. Ниття посилилося і навіть збір відстріляних гільз та гра в сніжки не допомогли. Тут здригнулося моє серце (забув, що дітей жаліти не можна) і кажу їм: «Хто замерз - йде зі мною вниз, а хто ХОЧЕ ДІСТАТИСЯ КІНЦЯ І ПІДНЯТИСЯ НА ВЕРШИНУ НЕЗВАЖАЮЧИ НІ НА ЩО йде з інструктором далі ...» Згодом відбувається те, за що я обожнюю наших дітей - спочатку один, за ним другий ... третій ... і так більше половини загону вирішили по снігу дійти до вершини. А ти стоїш такий і думаєш – красені, молодці)))
P.S. За словами інструктора, який повів їх до кінця, вони все одно нуділи і скаржилися на труднощі прогулянки... але йшли) Хто знає чому?
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Розповідь заснована на реальних подіях, що трапилися з автором. Була занотована у робочий час замість того, щоб дивитися за дітьми 😜