Некеровані діти: як діяти батькам?

Дитяча психіка настільки тендітна, що будь-які події з яскравим емоційним забарвленням практично миттєво змінюють світовідчуття дитини, відбиваючись на її поведінці і психологічному стані в цілому. Подібна «психопластичність» може як допомогти у вихованні дитини, так і перетворити її в некерованого, істеричного і зарозумілого деспота, який «тероризує» всіх, включаючи батьків.

І це не перебільшення. «Важка» дитина – це проблема не тільки для батьків, але і для вихователів, вчителів і дитячих психологів. На будь-якому форумі, присвяченому проблемі виховання «важких» дітей, можна зустріти подібні повідомлення: «Хлопчик 9 років, не слухається, що робити?”, «Моя донька абсолютно некерована» або «Я боюся свого сина підлітка».

Як видно, проблема серйозна, і її потрібно вирішувати. І чим раніше ви почнете займатися проблемою некерованої поведінки дитини, тим краще. На ранніх етапах це зробити простіше, набагато простіше. В рамках цієї статті розглянемо питання, що стосуються виховання «важких» дітей, познайомимося з терміном «поріг фрустрації», і дамо корисні поради та рекомендації по вихованню.

Психологічний портрет «важкої» дитини

Щоб наочно продемонструвати психологічний портрет «важкої» дитини, наведемо приклад: мама приводить до дитячого психолога доньку 8 років, дівчинка не слухається, не може спокійно сидіти на одному місці і контролювати свою поведінку; постійно схоплюється, носиться довкола, перебиває старших, чіпає різні речі в кабінеті без дозволу; в кінці кінців, вона розбиває невелику миску з цукерками. При цьому не демонструє будь-яких проявів докорів сумління і повністю заперечує свою провину.

Зі слів мами, така поведінка доньки – норма, як у школі, так і вдома. У неї практично немає друзів. Діти цураються її через зухвалу та гордовиту поведінку, а вчителі через день дзвонять батькам, щоб повідомити про черговий неприємний інцидент. Що робити з некерованою дитиною – ніхто не знає.

Це типовий приклад «важкої» дитини. Узагальнити поведінку таких дітей можна так:

дитина не хоче або не може контролювати свою поведінку;
не дотримується правил та устоїв дошкільних та шкільних закладів;
слабо або зовсім не реагує на зауваження і повчання батьків та педагогів;
не здатна зрозуміти чужі почуття і розпізнати емоції інших людей;
часто влаштовує істерики.

Все це призводить не тільки до роздратування дорослих, але і стає причиною самотності дитини, оскільки в дитячому садку або школі однолітки в більшості випадків не розуміють її поведінки і вчинків. Самотність, у свою чергу, ще більше погіршує ситуацію. А важка дитина в 12 років складніше піддається психологічній корекції, ніж, наприклад, в п’ятирічному віці.

Що таке поріг фрустрації дитини?

Якщо коротко, то під терміном «фрустрація» (розлад планів, гасіння, припинення руху) розуміють психічний стан, коли людина відмовляється від бажаного або мети в силу непереборних (на її думку) обставин. Тобто, у людини (в нашому випадку дитини) є бажання щось зробити або отримати, а відповідної можливості немає – бо є заборона батьків або педагога, відсутня фактична можливість задовольнити потребу.

Дитина, яка стикається з перешкодою, починає шукати варіанти її подолання, потім намагається знайти обхідні шляхи, і якщо це у неї не виходить, фруструє – тобто, гасить свою потребу. Некерована поведінка дитини трансформується в спокійний і адекватний стан.

Відповідно, поріг фрустрації буває високим, – коли дитина до останнього йде до мети, нерідко проявляючи агресію та ворожість, – і низьким: швидка втрата інтересу, байдужість, апатія, можливо депресивний стан.

На фоні фрустрації виникає:

Здорова або стримана толерантність – в даному випадку, здатність дитини спокійно прийняти те, що трапилось, або хоча б стримувати імпульсивні реакції.
Агресія – це одна з найчастіших реакцій, особливо у дітей. У цьому випадку дитина некерована, зовсім. Дитина проявляє ворожість, влаштовує істерики, і навіть може погрожувати.
Фіксація психологічного стану фрустрації, що характеризується марним продовженням дій, часто стереотипних.
Депресивний стан, який виражається у відчутті безвиході, відчаю та апатії. На фоні депресії також може розвиватись дратівливість та агресія.
Регресія, коли, наприклад, дитина 6 років некерована, але в моменти регресивної фрустрації хоче, щоб її пожаліли і приголубили.
Надмірна емоційність.

Варто враховувати, що типи фрустрації часто змішуються, доповнюючи один одного. В рамках однієї конкретної ситуації дитина може бути некерованою, агресивною, веселою, примхливою і в той же час прагнути, щоб батьки її пожаліли. Це справжня проблема, так як виховувати істеричну дитину – непросте завдання, не всі батьки можуть правильно з ним впоратися.

Високий поріг фрустрації

У першій половині XX століття вчений Лев Гумільов серйозно вивчав проблему пасіонарності. Пасіонарність (по суті, дуже високий поріг фрустрації) – це і є найгірший прояв фрустрації з яскраво вираженою агресією, некерованістю і відсутністю контролю над емоціями. Зі слів вченого, пасіонарність може бути як корисною, так і руйнівною. Все залежить від того, в яке русло спрямована вся ця неймовірна енергія.

Так і з дітьми. Якщо дитина 7 років стала некерованою, неслухняною і надмірно агресивною навіть в, здавалося б, простих ситуаціях, на обличчя високий поріг фрустрації.

Низький поріг фрустрації

Існує і зворотна сторона цього явища – низький поріг фрустрації, коли дитина здатна продовжувати ефективну поведінку, навіть якщо на обличчя велика невідповідність очікувань або бажань з реальністю. Такі діти зазвичай дуже тихі, поступливі і надто слухняні, так як їх потреби і бажання гасяться на первинному етапі.

Будь-яка заборона батьків або покарання приймається спокійно, без заперечень і істерик. Може здатися, що це краще, ніж некерована дитина. Поради психолога в даному питанні будуть діаметрально протилежними, як у випадку з високим порогом фрустрації.

Як низький, так і високий поріг фрустрації – крайні ступені прояву одного і того ж явища. Можливо, дитина з низьким рівнем фрустрації відмінно підходить на роль «ідеальної дитини», але у таких дітей відсутня мотивація, завзятість і прагнення до мети. Як ви думаєте, яким буде її доросле життя без цих якостей?

Як перенаправити енергію дитини в інше русло?

Забороняти, обмежувати і карати некеровану дитину категорично заборонено. Що ж робити, якщо підліток не слухається, наполягає на своєму, обманює та порушує всі заборони? Перенаправити його енергію, запропонувавши іншу мету. Новою метою може стати що завгодно:

прогулянка;
похід до кінотеатру;
ігри, в тому числі настільні;
розважальні центри;
поїздка в дитячий табір на канікулах: «Едельвейс в Карпатах» – ідеальний варіант.

Подібних варіантів насправді безліч. Кожна дитина має свої захоплення, інтереси. Ваше завдання – знайти те, що сподобається дитині, та залучити її в нову подію, ситуацію, «гру». Однак пам’ятайте, що для «важких» дітей важлива висока фізична активність. Вибирайте нові заняття, виходячи з цього принципу.

Не давайте дитині нудьгувати!

Ви повинні чітко усвідомити одну просту істину – нудьга для дітей з високим порогом фрустрації – це нестерпний стан. Вони не можуть спокійно сидіти на місці і слухняно виконувати нудні завдання, вони сповнені неприборканої енергії, яку повинні кудись виплеснути.

І якщо не надати їм підходящого способу для виходу енергії, вони почнуть її витрачати на свій розсуд, що, як правило, закінчується необґрунтованою агресією, ворожістю, гіперактивністю і т.д. Ви повинні придумати, що робити, коли син або дочка не слухається. Чим їх зайняти, зацікавити, або залучити до нової цікавої пригоди.

Не знаєте, куди перенаправити енергію дитини, або у вас немає часу цим займатися? Віддайте її в дитячий табір. Наш табір «Едельвейс» працює цілий рік. Крім цього, ми пропонуємо дуже цікаві і насичені зарубіжні поїздки дітям з України. Зміна обстановки, нові обличчя, друзі, ігри та розваги. Дитина буде у захваті!

Табір «Едельвейс» пропонує масу активних розваг: походи в гори, стрільбу з лука, гончарство, рафтинг, різні активні групові ігри («Козаки-розбійники», «Фрольф» та інші), прогулянки на конях та багато іншого.

У нашому таборі працює команда із 40 інструкторів. Немає ні тихої години, ні нудних гуртків і анімації, тільки спортивні активності і нескінченна творчість. Для найвимогливіших – туристичні поїздки в інші країни, наприклад, на Кубу, в Баварію або Туреччину, де дитина зможе на власні очі побачити польоти повітряних куль в Каппадокії.

Дати частинку свободи – це один з кращих способів перевиховання «важкого» дитини. Спорт, спілкування, творчість і нові друзі принесуть якісні зміни в характер вашого чада, що позитивно відіб’ється на його поведінці і ставленні до оточуючих!