Вплив гаджетів на розвиток дітей: зло чи добро?

Реальністю сьогодення є той факт, що діти дуже багато часу проводять в компанії з гаджетами, інколи втрачаючи зв’язок з реальним світом. Ця проблема турбує як батьків, так і вчених, тому останні активно досліджують її.
 

ПРАВДА СЬОГОДЕННЯ

Можна сказати, що діти, які з’явилися на світ протягом останніх 10-15 років, народилися зі смартфоном в руках. Помічено, що в більшості випадків батьки – з добрих або не дуже добрих міркувань – самі дають дітям в руки смартфон або планшет в дуже ранньому віці – в 6-8 місяців. Не має значення, чи роблять вони це просто щоб відпочити, або прагнучи якомога раніше приступити до розвиваючих занять. За тим, що відбувається на екрані – будь то звичайні мультики або розвиваючі ігри, – малюк може спостерігати годинами.

Онлайн-заняття відрізняються від традиційних тривалістю і результативністю. Дитина може довго займатися різними розвиваючими уроками, не втрачаючи до них інтересу. Такий феномен утримування уваги ґрунтується на інтерактивності, простоті подачі матеріалу і використанні яскравих образів.

Діти раніше пізнають букви, самостійно вчаться рахувати, вивчають назви тварин та пір року, оволодівають іноземною мовою та пізнають світ взагалі. Але це відбувається опосередковано, через екран смартфона або монітора, що призводить до обмеженості їх мислення і психічних функцій. Абсолютно природним шляхом гаджети стають невід’ємною частиною життя, проте екран ніби відгороджує дитину від реального світу. Малеча звикає шукати в інтернеті розваги і відповіді на свої питання.

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ЦИФРОВІЗАЦІ

Надмірне захоплення сучасними технологіями має певні довготермінові наслідки для фізичного та емоційного розвитку дитини:

  1. Зниження рухової активності, що призводить до неповноцінного розвитку.
  2. Відсутність системного підходу до формування мислення, спрощення процесу, оскільки інформація надходить фрагментарно.
  3. Нездатність запам’ятовувати великі обсяги інформації, оскільки відомості в інтернеті та месенджерах подаються дрібними порціями. Мозок починає «лінуватися». Діти не вміють аналізувати друкований текст та виділяти головне.
  4. Втрата батьками контролю над соціалізацією дитини і, як наслідок, втрата авторитету і порушення зв’язку між поколіннями.
  5. Дисграфія та дислексія – труднощі з навчанням письму і читанню. Психологи пов’язують їх з дефіцитом читання. В багатьох випадках при спілкуванні в соцмережах можна не замислюватися над дотриманням будь-яких правил граматики і пунктуації.

У багатьох дітей, які без обмежень користуються інтернетом, протягом декількох років розвивається залежність від нього. Однак проблема полягає не лише в можливій залежності, а також у відхиленні розвитку різних психічних функцій.

Деформація психічного стану стає патологічною вже до віку 5-7 років. А відсутність критичної оцінки, здатність до якої в ранньому віці ще просто не розвинена, призводить до того, що дитина вбирає будь-яку інформацію, зокрема ту, що стосується базових цінностей і норм поведінки. Не секрет, що те, що пропагується в інтернеті, далеко не завжди відповідає суспільним нормам.

Здорові сучасні діти, які від природи мають стандартні інтелектуальні здібності та при народженні нічим не відрізняються від тих, хто народжувався років 30-40 тому, стають заручниками гаджетів, втрачають когнітивні здібності та загалом інтелектуально деградують.
 

ГАДЖЕТИ – НЕ ЛИХО, А ПРИРОДНИЙ ЕТАП ЕВОЛЮЦІЇ

Еволюція людини не зупиняється ні на секунду. Поява нових предметів і технологій – процес закономірний. Зараз вже абсолютно точно можна говорити про виникнення нового підвиду homo sapiens – homo digital, тобто людини цифрової.

Відповідно, все наше суспільство також перетворюється на цифрове, а гаджети стають його частиною – нашими помічниками і ворогами одночасно. Реальність така, що зовсім виключити гаджети зі свого життя ми не можемо.

У дитячому середовищі, особливо в старших класах, гаджети і навички їх використання є також своєрідним маркером приналежності до групи. Дитина, що позбавлена гаджетів, зазнає труднощів у спілкуванні з однолітками та відчуває себе вигнанцем через брак спільних інтересів.

З іншого боку, певні види цифрової діяльності, зокрема комп’ютерні ігри, призводять до залежності і переключення уваги дитини з реального світу на віртуальний, наслідком чого є дефіцит реального спілкування.

Цікаво, що в елітних школах гаджети і комп’ютери використовуються лише як доповнення до традиційного навчання. Діти представників еліти на уроках багато читають, обговорюють, займаються іноземними мовами та спортом, рахують в голові та працюють руками. Чому? Доведено, що психічні функції, щоб формуватися належним чином, мають розвиватися поступально, з поступовою автоматизацією дій і операцій, чого досягти можна лише традиційними методами. Роль сімейного виховання і відносин між батьками і дітьми у сучасному суспільстві не має применшуватися. Навпаки, її варто висунути на передній план, щоб подолати негативні наслідки кіберсоціалізаціі.

Важливо розуміти причини формування інтернет-залежності:

  • звичка;
  • доступність інформації;
  • дитина не вміє забавлятися, окрім як в єдиний відомий їй спосіб – за допомогою гаджетів.

Щоб переключити увагу дитини на інший вид діяльності, потрібно не тільки надати їй таку можливість, але й залучити, зацікавити та навчити. Щоб когнітивні функції і навички розвивалися, необхідно над цим працювати, причому не тільки дитині, але й дорослому. Інша справа, що батьки самі не завжди готові відкласти свої смартфони задля проведення часу з дитиною.

Оскільки процес цифровізації життя триває, не варто зовсім позбавляти дитину можливості користуватися мобільним телефоном або інтернетом. Вона має бути на «ти» з сучасними технологіями. Важливо гармонійно включати сучасні гаджети в освітній процес і життя. Щоб особистість розвивалася успішно і гармонійно, інформаційно-комунікативні засоби слід завжди використовувати в розумній мірі та сформувати розуміння того, що справжню цінність має реальний світ, люди навколо та живе спілкування. Гаджети не повинні підміняти родину і друзів. Людські стосунки набагато складніші, ніж віртуальний світ, а тому контакт з віртуальною реальністю має бути строго дозованим.
 

ПЕРЕВАГИ ЗАНУРЕННЯ В НОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Отримати справжні емоції, радість від реального спілкування і соціокультурний досвід діти віком від 7 років можуть в дитячому таборі. Існує категорія батьків, які є противниками дитячих таборів. Це часто обумовлено страхом відпустити від себе дитину, дати їй самостійність, що є проявом гіперопіки. Нехай краще буде поруч, навіть цілодобово сидячи перед монітором.

Слід розуміти, що табір – це абсолютно особливе середовище, яке стимулює до опанування правильних норм поведінки і нових навичок, сприяє соціальній адаптації та становленню характеру.

Звичайно, не всі табори є однаково корисними. До вибору слід підходити з повною відповідальністю.

Наш табір відрізняється насиченою спортивно-творчою програмою. У дітей просто не залишається часу на гаджети. Вони не сидять по кімнатах, а весь час займаються видами діяльності, які для них цікаві:

Це неповний перелік занять, які пропонуються дітям. Всі види активності є повноцінними предметами і не передбачають вільного відвідування. Тут все по-справжньому:

  • рафтинг – по річці з порогами;
  • походи – з казанками, наметами і рюкзаками; 30-60 км пішки по гірській дорозі з ночівлею в лісі і розведенням багаття;
  • екстрим-парк – на висоті не менш як 10 метрів;
  • театр – зі справжнім режисером і живими емоціями.

Безумовно, за безпекою кожної дитини стежить досвідчений інструктор. Він ні на хвилину не залишає її одну та завжди знаходиться поруч. Використовується тільки якісне сучасне страхувальне та туристське приладдя, включаючи альпіністське спорядження, рятувальні жилети, намети й теплі спальні мішки.

Діти мають можливість спочатку спробувати ті чи інші заняття, що пропонуються в таборі, а потім обрати те, що сподобалось найбільше. Вибір дитини часом може здивувати: хлопці обирають кулінарію, а дівчата – стрільбу з лука. Але не це головне. Важливо, що кожен тут знаходить заняття до душі та бере на себе відповідальність. Після такого «прокачування» діти повертаються додому більш дорослими. Вони вже відчули привабливість спілкування з однолітками і спільних занять в реальному світі й пишаються своїми здобутками. Враження від перебування в таборі «Едельвейс» залишаються з ними на протязі всього життя. Вони усвідомлюють, що ніколи не отримали б такий досвід і емоції, якби все літо просиділи вдома за комп’ютером або телефоном.

Психологи одностайні з приводу того, що повністю забороняти дитині користуватися інтернетом і гаджетами, віднімати в неї ноутбук/телефон/планшет або карати за надмірне захоплення комп’ютерними іграми непродуктивно. Такі дії батьків можуть призвести до агресії та відкритого протесту з боку дитини, конфронтації та поглиблення прірви між дітьми і батьками.

Тільки показавши, наскільки захоплюючим може бути реальне спілкування, та навчивши дитину альтернативного дозвілля, можна безболісно здолати гаджетоманію. Після того як будуть окреслені межі реального й уявного, і реальне в очах дитини набуде значно більшої цінності, гаджети почнуть виконувати свою корисну функцію – спрощувати доступ до інформації. Вони залишаться річчю, засобом, а не метою.